Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСПРОЕКТ» створене на базі одного із найдосвідченіших проєктних інститутів України – Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості «КРИВБАСПРОЕКТ», заснованого у грудні 1933 року.
90-річний шлях становлення, розвитку та існування підприємства нерозривно пов’язаний зі створенням потужного гірничо-металургійного комплексу України на основі сировинної бази Криворізького залізорудного басейну.
Довоєнний період (1933-1941 роки)
Вже на перших етапах свого становлення «Кривбаспроект» зіграв вирішальну роль в корінному удосконаленні підземного видобутку руди. Колективом проєктувальників і конструкторів інституту були вирішені головні питання реконструкції рудників Криворізького басейну і вироблені основні напрями проєктування. За цей період в корені змінилося підземне і поверхневе господарство шахт і рудників. Змінені схеми розкриття родовищ і технологічні процеси відпрацювання покладів, максимально механізовані основні трудомісткі процеси.
Великі шахти Кривбасу оснащувалися комплексами поверхневих споруд – металевими копрами, бетонними і цегляними надшахтними спорудами, подрібнювально-сортувальними фабриками, навантажувальними залізничними бункерами, побутовими комбінатами і іншими спорудами, що відповідали науковим досягненням того часу.
Реконструкція промислових об’єктів і будівництво нових копалень сприяли поліпшенню показників роботи підприємств Кривбасу. Зросла продуктивність праці, знизилася собівартість видобутку руди. Загальна виробнича потужність Кривбасу на початок 1941 р. збільшилась до 24 млн т на рік.
Воєнний період (1941-1944 роки)
У важкі роки війни багато співробітників інституту пішли на фронт, а частина найбільш кваліфікованих фахівців у складі комплексної бригади з архівом були евакуйовані.
У цей період науково-технічний потенціал інституту був сконцентрований на рішенні одного з важливих завдань – забезпечення металургійних підприємств залізорудною і марганцеворудною сировиною. Починаючи з 1943 р. фахівцями інституту проводилися роботи з визначення потреби в устаткуванні і матеріалах для проведення відновлювальних робіт на гірничих підприємствах Криворізького басейну, які були використані після звільнення Кривбасу.
Післявоєнний період (1944-1955 роки)
Відновлення залізорудних підприємств було найпершим завданням, поставленим перед проєктувальниками і гірниками Кривбасу. З перших днів повернення в Кривий Ріг інститут приступив до розробки проєктної документації з відновлення зруйнованих і затоплених під час війни стволів шахт, надшахтних споруд, вентиляційних установок рудників і інших об’єктів життєзабезпечення гірничодобувних підприємств. Тільки за період 1944-1945 рр. за розробленими інститутом проєктами було відновлено і введено в експлуатацію 32 шахти, видобуто більше 4,6 млн т залізної руди.
Вже на початок 1950 року за проєктами інституту були відновлені всі раніше діючі та введені в експлуатацію нові шахти. Видобуток товарної залізної руди на шахтах Криворізького басейну в 1950 році досяг 21 млн т.
Етап інтенсивного розвитку Кривбасу (1955-1990 роки)
В цей період інститутом були вироблені пріоритетні напрями подальшого розвитку галузі, у тому числі і сировинної бази Кривбасу, як основи усього ГМК України, реалізація яких була передбачена у декілька етапів. Основні з них:
– більш інтенсивна подальша реконструкція діючих шахтних підйомних установок;
– будівництво нових шахт, що забезпечать відпрацювання родовищ до глибини 1200-1500 м;
– розширення сировинної бази за рахунок будівництва великих гірничодобувних підприємств з відкритим способом розробки магнетитових і окислених залізистих кварцитів – гірничо-збагачувальних комбінатів.
Виконані роботи з реконструкції діючих і введення в експлуатацію високомеханізованих шахт дозволили збільшити загальну виробничу потужність шахт на 22,9 млн т.
Найбільш істотне збільшення виробничого потенціалу Кривбасу забезпечувалося в період 1955-1965 років за рахунок будівництва і введення в експлуатацію гірничо-збагачувальних комбінатів Кривбасу: Південний, Ново-Криворізький, Північний, Центральний та Інгулецький.
Із закінченням будівництва і введенням в експлуатацію комплексу високомеханізованих шахт і гірничо-збагачувальних комбінатів, в 1975 році гірничодобувний комплекс Кривбасу досяг піку свого розвитку, обсяг виробництва товарної залізорудної продукції було доведено до 106,9 млн т, у тому числі багатої руди 45,3 млн т, концентрату 61,6 млн т.
Обсяг виробництва залізорудної сировини на рівні не нижче 90 млн т на рік підтримувався аж до 1990 року.
В період бурхливого розвитку галузі, за проєктами інституту побудовано цілий ряд підприємств із забезпечення виробничої життєдіяльності гірничодобувного комплексу Кривбасу. Це рудоремонтні і машинобудівні заводи, компресорні і заправні станції, механічні майстерні і багато інших об’єктів з обслуговування основного виробництва.
«Кривбаспроект» спільно з іншими інститутами брав участь в розробці державної програми «Золото України». За розробленими інститутом проєктами в 90-і роки розпочато освоєння золотовмісних і поліметалічних родовищ України.
Паралельно з основним напрямом виробничої діяльності інститутом виконано цілий комплекс проєктних робіт з економічної оцінки, будівництва гірничодобувних підприємств з розробки і освоєння не менш важливих для держави родовищ каолінової, флюоритової, апатит-ільменітової, графітової і титан-цирконієвої сировини.
Фінансова криза 1990-1999 років супроводжувалася відтоком кваліфікованих фахівців і втратою наукового потенціалу.
Реалізація організаційних і технічних заходів, передбачених в розробленій інститутом програмі реструктуризації гірничорудних підприємств Криворізького басейну з підземним видобутком залізної руди, при активній державній підтримці дозволила істотно понизити темпи обвального падіння обсягів виробництва.
Стабілізації і поліпшенню стану залізорудної галузі сприяли ухвалений Закон України «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України», Постанови Кабінету Міністрів України «Про стабілізацію соціально-економічного стану в Криворізькому залізорудному басейні» і «Про подальшу реструктуризацію підприємств Кривбасу».
Основну роль в обґрунтуванні напрямів і розробці технічних рішень реструктуризації підприємств відіграв інститут «Кривбаспроект».
Реалізація організаційних і технічних рішень в сукупності з поліпшенням загальної ситуації в економіці України дозволили забезпечити нарощування обсягів виробництва і подальше поліпшення фінансового стану однієї з основних галузей промисловості і її вихід з тривалої економічної кризи.
З початку ХХІ століття діяльність «Кривбаспроекту» була спрямована на своєчасне рішення назрілих проблем гірничорудних підприємств. Виконано комплекс досліджень, на базі яких розроблені і впроваджуються науково-технічні рішення з підвищення конкурентоспроможності залізорудної продукції, зниження витрат на її виробництво, забезпечення підприємств сировинною базою і зниження екологічного навантаження. Результатом реалізації комплексу досліджень і проєктів є збільшення виробництва товарної залізної руди підприємствами Криворізького басейну з 51,5 млн т у 2003 році до 63,67 млн т у 2012 році.
Разом з розробкою проєктної документації для гірничорудних підприємств «Кривбаспроект» виконував проєкти на будівництво об’єктів транспортного, енергетичного, ремонтного господарства, тепловодопостачання, газопостачання, соціально-побутового і культурного призначення.
Інститут неодноразово виходив переможцем конкурсів на кращі будівлі і комплекси житлово-цивільного і промислового призначення і за високу якість проєктування об’єктів нагороджений Міністерством регіонального розвитку і будівництва України дипломами I і II ступеня.
На теперішній час тематика проєктних і науково-дослідних робіт «Кривбаспроекту» максимально зорієнтована на потребу підприємств в розробках, що забезпечують підвищення ефективності їх роботи та якість товарної продукції, ресурсозбереження, пошук нових технічних рішень, спрямованих на зниження капітальних і експлуатаційних витрат на виробництво продукції, екологічну безпеку та раціональне використання надр. Особлива увага в сучасних умовах приділяється енергоефективності як запоруки сталого розвитку.